Форма входу

Пошук

Календар

«  Серпень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031

Погода

вологість:

тиск:

вітер:

МОНУ

ПедПреса

Відділ освіти

Наше опитування

Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 144

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0




<
Понеділок, 19.08.2019, 23:00
Ви увійшли як Гість | Група "Гості"Вітаю Вас Гість | RSS

Уманська загальноосвітня школа

І-ІІІ ступенів №1 ім. О.С. Пушкіна

Головна | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Вхід
Історія школи


    Її  початок  поклало відкриття 15 жовтня 1917 року  в приміщенні сучасної школи мистецтв по вулиці Садової Першої української гімназії         ім. Грінченка. З цього часу починається славна історія Уманської загальноосвітньої школи I-III  ступенів №1. Для гімназії  було  відведено чотири кімнати, що дало можливість створити два класи. У двох відкритих класах навчалося 89 дітей. Серед них – хлопчик села Косенівки Дерев’янко Кузьма Миколайович, людина, яка  ввійшла яскравою сторінкою в історію Другої світової війни, підписавши від імені СРСР Акт про капітуляцію Японії.             

    Про роботу гімназії того періоду відомо небагато.  Першим її директором  був Іван Миколайович Олексіїв. Вчителем історії, географії, російської, української та латинської мов із 1917 по 1920 роки був Петро Петрович Курінний – відомий археолог, краєзнавець, засновник і перший директор Уманського краєзнавчого музею. Завдяки йому у листопаді 1917 року в приміщенні гімназії відкрився невеличкий музей, експонати якого пізніше були перенесені до міського музею.

    Перша українська гімназія ім. Грінченка  проіснувала до 1920 року. З вересня 1920 року вона  була реорганізована в Першу трудову школу і переведена до приміщення колишнього «арештного будинку» (нині це стара будова школи № 11 по вулиці Ломоносова).                                                    

    Із 1921 по 1924 рік завідувачем (так тоді називався керівник школи) Першою трудовою школою був Петро Петрович Курінний. У 1924 році він передає керування школою Паляничку Михайлу Івановичу, який багато зробив для створення необхідних умов для роботи учнів. Школа була забезпечена  кваліфікованими кадрами. У цей період в ній працювали вчителі: географії        та малювання Турчак Григорій Степанович, випускник Петербурзької Академії мистецтв, його дружина Смирнова-Турчак Зінаїда Дмитрівна, випускниця Смольного інституту благородних дівиць, яка вільно володіла  шістьма іноземними мовами; учитель української мови і літератури Григорій Іванович Гродзіцький, який мав глибокі знання не тільки з української літератури, а й  російської.                                                               

     В основному в школі навчались діти з найближчих до міста сіл, але  були й міські. Для сільських учнів створили гуртожиток, який знаходився по вулиці Леніна. При гуртожитку працювала їдальня, де харчувались учні. Робітники електростанції були шефами над школою. Вони допомагали учням із бідних сімей матеріально – платили за харчування, купували одяг та взуття.      У 1923 році в школі була створена піонерська організація «Юний Спартак», яку в 1924 році перейменували в організацію «Юних ленінців».    

    На початку 30-х років школа № 1 змінює статус. Із Першої трудової перетворюється в школу «колгоспної молоді».  Сталінські репресії дійшли і до  школи №1. Найкращі вчителі були репресовані. До вищої міри покарання  засуджені: завпед школи Матківський Андрій Федорович, учитель української мови Демидюк Феодосій Ілліч, колишній директор Пахалович Павло Олексійович, учителька французької мови Оржехівська Олена Францівна, вчитель креслення Оржехівський Йосип Ромуальдович. Із січня 1933 року  керував школою Петро Йосипович Чорновіл. При ньому у 1933 році школа отримала звання «зразкової» і в цьому ж році була реорганізована із семирічної в десятирічну.                

    Із II півріччя 1936/1937 навчального року  директором став Побігайло Серафим     Іванович.   При   ньому   в    квітні   1937   року   школі надано ім’я О.С. Пушкіна. У 1940 році він передає керування школою Кучеру Мусію (Михайлу)  Оксентійовичу, але  у червні 1941 нацистська Німеччина напала на нашу країну, почалася війна і окупаційний період в історії міста, тому школа не працювала. У серпні 1941 року        німецьке командування  відкрило у приміщенні школи військовий лазарет для тяжкопоранених  радянських полонених, який був закритий у липні 1942 року.                                      

    Учителі та вихованці школи у жорстоких боях за Вітчизну показали зразки справжнього героїзму, мужності й стійкості. Не повернулись із полів битви директори школи Побігайло Серафим Іванович і Кучер Михайло Оксентійович. Така ж доля багатьох із випускників. На жаль, не про всіх  є відомості, як боролись вони на фронтах однієї із найстрашніших воєн – Другої світової. Смертю хоробрих загинули: Лісовський Віталій, Кочетов Борис, Болецький Костянтин, Вакуленко Петро та інші. Від рук фашистів в Умані загинув учень 9 класу Гудима Леонід, член підпільної молодіжної організації, якою керував студент педінституту Романщак Андрій.                   

    Нова сторінка історії школи розпочалася після звільнення міста від окупантів  у березні 1944 року. Будинок школи був зруйнований, тому  її перевели в порівняно уціліле приміщення школи №8 по вулиці К.Маркса (нині Садова), де тепер вона і знаходиться. Педагогічний колектив під керівництвом директорів, що часто змінювались (з 1944  по  1950  їх було троє – Поляруш Василь Корнійович, Пейхель Юрій Іванович, Коршевер Ілля Григорович), намагався  подолати всі  труднощі післявоєнного часу. Не вистачало меблі, класних дощок, не працювало опалення - класи  обігрівались чавунними пічками, які дарували батьки. Не було чорнила. Багато зусиль доклали  вчителі, батьки, учні  у створенні нормальних умов для навчання. У школі  навчалось більше 800 учнів, із них – багато переростків. Педколектив нараховував більше 40 вчителів. Працювали в 2 зміни. Більше третини учнів становили діти дитячих будинків №1 і №2.               Матеріальна база школи була  надзвичайно бідною, функціонували лише два кабінети – фізичний і хімічний, обладнання яких потребувало поповнення.            Працювати педколективу було дуже тяжко, бо на його плечі випало багато складного – капітальний ремонт приміщення, забезпечення відповідних умов для навчання, батьківська турбота про дітей-сиріт.

     З 1950 по 1965 роки керував школою Кротенко Трифон Іванович, колишній фронтовик, особистість творча, невтомний трудівник, завжди натхнений ідеями і знахідками. При ньому здійснюються позитивні зміни в  житті школи. Була облаштовано присадибна ділянка, заасфальтований двір, обладнані географічний і спортивний майданчики, побудовані майстерні, радіофікована школа. Цікавим було спортивне життя учнів, популярним у школі був авіамоделізм. Учні багато читали, захоплювались поезією, живописом, музикою. Активну участь брали в декадах саду.

    У 70 – 80 роки  ХХ століття школою керували: Жиліна Зоя Юхимівна, Ужвій Василь Федорович, Швець Олексій Іванович, Байківський Володимир Анатолійович. Педколектив під їх керівництвом намагався успішно вирішувати ті завдання, які були поставлені державними органами в галузі  народної освіти. Упроваджується кабінетна система навчання. Багато уваги приділяється ідеологічній роботі, вихованню в учнів організаторських навичок, трудовому вихованню і профорієнтації. Школа готувала молодь не тільки до праці й вибору професії, але й до захисту Вітчизни. Уроки ПВП, літні військові збори, урочисті марші на честь свята Перемоги, місячники військово-патріотичного виховання, різні змагання, свята пісні і строю, зустрічі з ветеранами війни і армії – все це сприяло підготовці юнаків до захисту Вітчизни.  Помітне місце займали Дні цивільної оборони, Вахти пам’яті, ігри «Зірниця» й «Орлятко», конкурси «Нумо, хлопці!».                      

     Із грудня 1986 року школою керує  Романенко Петро Іванович.  Найбільша подія 90-х років – проголошення Акту незалежності. Це був період кардинальних змін в житті школи. Вони стали серйозним  випробуванням для кожного вчителя. Під впливом демократичних процесів була припинена діяльність партійної, комсомольської та піонерської організацій  у школі. Скинуті з п’ядесталу герої та події, на яких будувався увесь виховний процес. Введений новий статус школи – середня загальноосвітня школа трьох ступенів: початкова, основна, старша. Вводиться  атестація вчителів і присвоєння  категорій, а також проведення тематичного оцінювання учнів. Був покладений початок роботі Малої академії наук. З’явились класи (з 1993 по 2004-й) з поглибленим вивченням окремих предметів: української мови, математики, біології. Велика увага  приділяється кваліфікаційному зросту вчителя. Увійшли в практику роботи педколективу ефективні прийоми активізації роботи учнів на уроках, виконання ними різноманітних письмових завдань, праця з літературними й історичними джерелами, дослідницький експеримент. Працювали факультативи, які допомагали відродженню історичної пам’яті, національних традицій і звичаїв українського народу. Більше уваги стало приділятися туризмові. У ці роки створюються один за одним три музеї: Шевченківський, Пушкінський, музей Слави. Тільки злагоджена праця всього колективу школи допомогла вистояти у  ці тяжкі часи. Це були роки щоденного пошуку, відкриття і несподіванок.                      

     У 2002 році почала працювати директором школи  Лисогора Валентина Василівна. Процес втілення нових технологій в практику роботи  продовжувався.  Для цього проводились зустрічі з викладачами Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, працювали методичні об’єднання, щорічно проходила чергова атестація вчителів. Крім основної навчальної роботи, в школі було ще  багато цікавого: успішно працювали літературні клуби при Шевченківському і Пушкінському музеях, гуртки технічного моделювання, художньої вишивки, спортивні секції. Стали традиційними «Посвята в барвінчата», «Козацькі розваги»; урочистий прийом учнів 5-х класів в організацію «Червона калина»; фестиваль «Таланти твої, Україно»; виставки українських писанок, малюнків і класних газет; ярмарки, вечори, предметні тижні. Волонтерські загони 5 - 8 класів брали участь в акціях «Милосердя», «Доброго ранку, ветеране!». Систематично працював дискусійний клуб старшокласників «Школа сучасності». Цікаво проводились такі заходи, як: «День української словесності», «День української вишивки», «День української народної пісні».                         

     Кращі традиції школи продовжує і розвиває директор Коваленко Зорина Вадимівна, яка прийняла школу у вересні 2007 року. Із її приходом школа значно змінилась. Вставлені пластикові вікна, нові вхідні двері, обладнані внутрішні туалети, умивальники, вхідний коридор. Придбані нові меблі  у багатьох класах, плазмові телевізори, комп’ютери нового покоління, ноутбуки.

    Стратегія сучасних інноваційних процесів у школі продовжується. Для сприяння інтелектуального зросту, розвитку вчителя та учня підключено Інтернет у багатьох кабінетах. Створена поштова скринька та сайт-сторінка. Всі вчителі отримали сертифікати, які підтверджують уміння володіти основами інформаційно-комунікаційних технологій. Учителі активно поєднують інтерактивні методи навчання з використанням комп’ютерної техніки, використовують у повсякденній навчальній діяльності тестові технології,  працюють з обдарованою молоддю.

Щорічно багато учнів є призерами II етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з базових дисциплін. Масово беруть участь та перемагають учні школи в Міжнародному математичному конкурсі «Кенгуру», у Всеукраїнських конкурсах «Левеня» з фізики, «Грінвіч» з англійської мови, Міжнародному конкурсі «Бобер» з інформатики. Демонструють гарні результати в Міжнародному конкурсі знавців української мови ім. Петра Яцика, у багатьох міських і обласних конкурсах. Добру фізичну підготовку показують учні в Спартакіаді школярів і займають призові місця з футболу, баскетболу, стрітболу, шахів, легкої атлетики.   

       Вчителі школи демонструють свої творчі надбання на виставці педтехнологій, деякі друкуються в журналах «Математика в школах України», «Вивчаємо рідну мову», «Вихователь ГПД», в учительському журналі он-лайн видавничої групи «Основа».

      Основну увагу педколектив зосереджує на патріотичному та громадському вихованні. Цьому сприяє робота в школі дитячої організації «Червона калина». Проводяться  турніри, вікторини, виставки, готуються різні навчальні та виховні проекти. В цьому ж напрямку працює і Музей історії школи, активно займаючись пошуковою роботою у  близькому контакті з   міськими музеями.

      Щороку на базі школи працює табір із денним перебуванням «Веселка». Учні мають змогу гарно та корисно проводити час,розважатися з друзями, змагатися у різних видах спорту, малювати,мандрувати видатними місцями нашого чудового міста,а також долучатися до корисних справ.

     Сьогодні Уманська загальноосвітня школа I-III ступенів №1 ім.  О.С. Пушкіна – це загальноосвітній заклад, у якому створені умови для особистісного, духовно-морального, інтелектуального й фізичного розвитку учнів. Зберігаючи традиції і розвиваючи досягнуте, колектив школи  ставить перед собою завдання:  створення єдиного інформаційного простору на основі сучасних інформаційних технологій, комп’ютеризації навчання і виховання, розвитку традицій учнівського самоврядування, збереження й розвитку патріотичних і культурних цінностей нашого народу.  

       Із  стін школи, починаючи з 1951 року, вийшло 178 медалістів. Біля 5 тисяч молодих людей отримали путівку  в життя, знайшли себе у цьому світі. Серед них: Лісовський Віталій – випускник 1927 року, льотчик-інструктор, викладач Борісоглібської льотної школи ім. Чкалова; Чуприна Володимир – випускник 1929 року, архітектор, член Спілки архітекторів СРСР;  Макаренко Гурій – випускник 1937 року, старший науковий співробітник  Академії наук УРСР; Корецький Леонід – випускник 1937року, доктор економічних наук, професор; Малиновський Костянтин – випускник 1937 року, доктор біологічних наук, професор; Гаврилов Всеволод – випускник 1938 року, лікар-окуліст, скульптор-аматор, автор  пам’ятника  Пирогову в м. Умані; Імас  Євген – випускник 1938 року, кандидат військових наук, доцент Ленінградської Академії зв’язку; Дибан Андрій – випускник 1939 року, академік Всесоюзної академії медичних наук; Дибан  Євгеній – випускник 1941 року, доктор технічних наук, професор, лауреат Державної премії, Заслужений  діяч УРСР; Василенко Захар – випускник 1941 року, доктор медичних наук, професор; Кочережко Нарцис – випускник 1948 року,маляр-монументалист, декоратор, графік, літератор, мистецтвознавець; Хрящевський Олексій – випускник 1954 року, скульптор, автор пам’ятника в’язням «Уманської ями»; Кулінченко Володимир – випускник 1956 року, доктор технічних наук, професор; Носенко Анатолій – випускник 1957 року, доктор технічних наук, професор; Безкоровайний Володимир – випускник 1960 року, віце-адмірал, зам. Міністра оборони України, командувач ВМС; Носенко Володимир – випускник 1966 року, доктор  технічних наук; Нечаів Станіслав – випускник 1978 року, голова  Всеукраїнського  лікарського товариства, помічник Міністра охорони здоров’я; Якимчук Борис – випускник 1984 року, кандидат психологічних наук, викладач Уманського державного педагогічного університету; Солоп Олександр – випускник 1987 року, керівник телекомпанії «Умань»; Якимчук Руслан – випускник 1989 року, кандидат біологічних наук, доцент, декан природничо-географічного факультету Уманського державного педагогічного університету; Солошенко Ігор – випускник 1992   року, майстер спорту з кіокушинкай карате, володар III Дану, учасник європейських турнірів; Коберник Ірина – випускниця 1993 року, доктор педагогічних наук, викладач Уманського державного педагогічного університету; Шпеник Костянтин  - випускник 1998 року, голова Маньківської районної організації «Профспілки» працівників освіти і науки України; Деченко Леся – випускниця 2001 року, кандидат педагогічних наук, викладач Київського національного транспортного університету;  Віштак Ігор – випускник 2004 року, голова Маньківської районної держадміністрації  та інші.                                    

      У кожного покоління учнів були свої мрії, свої традиції, своє шкільне життя. Всі вони залишили слід в історії рідної школи – одного з найдавніших загальноосвітніх закладів міста Умані.

               Адміністрація школи з 1917 року

       Рік

                 Директор

       Заступник  директора

1917 - 1921

Олексієв  І.М.

Невідомо

1921 - 1924

Курінний П.П.

Невідомо

1924 - 1929

Паляничко М.І.

Невідомо

1929 - 1930

Пахалович П.О.

Невідомо

1930 - 1933

Степанов В.С.

Пахалович П.О.

Матківський А.Ф. (із 1932 р.)

1933 - 1936

Чорновол П.Й.

Матківський А.Ф.

1936 - 1940

Побігайло С.І.

Матківський А.Ф. (до липня 1937 року);

Поляруш В.К.

1940 - 1941

Кучер М.Ф.

Поляруш В.К.

1941 - 1944

Школа не працювала

 

1944 - 1945

Поляруш В.К.

Лісконог І.О. (до 1.12. 1944 р);

Селенко К.В. (до 1.11. 1945 р).

1945 - 1946

Пейхель Ю.І.

Ейгель С.М. (до 20.08. 1947 р.)

1946 - 1947

Чвертков Г.П.

Яценко Б.Я. (із 20.08. 1947р.)

1947 - 1950

Коршевер І. Г.

Яценко Б. Я.

1950 - 1965

Кротенко Т.І.

Яценко Б.Я. (до 1956 р.);

Яценко І.Н. (до 1961 р.);

Котляренко О.А.

1965 - 1972

Жиліна З.Ю.

Котляренко О.А. (до 1967 р.);

Турницький В.П. (до 1972 р.)

1972 - 1974

Ужвій В.Ф.

Халімон Н.М.

1974 - 1978

Швець О.І.

Халімон Н.М.

 

 

 

1978 -1986

Байківський В.А.

Халімон Н.М.;

Антонець Н.І.;

Панчук Г.В.

1986 – 2002

Романенко П.І.

Панчук Г.В.;

Кондратюк З.І.;

Козаченко Г.С.;

Яковлева Л.В.;

Шпеник С.В.

2002 - 2007

Лисогора В.В.

Шпеник С.В.

2007 – т/час

Коваленко З.В.

Шпеник  С.В.

 

 

Статус  школи

         Рік

                                        Назва школи

1917 - 1920

Перша українська гімназія ім. Б. Грінченка

1920 - 1929

Перша українська трудова школа (семирічна)

1929 - 1933

Школа колгоспної молоді №1 м. Умані (семирічна)

1933 - 1937

Середня зразкова школа №1 м.Умані

1937 – 1941

Середня зразкова школа №1 ім. О.С. Пушкіна

1941 - 1944

Школа не працювала

1944 - 1950

Уманська середня школа №1 ім. М. Горького

1950 - 1953

Уманська середня школа №1

1953 - 1962

Уманська середня школа №1 ім. О.С. Пушкіна

1962 - 1981

Уманська середньоосвітня трудова політехнічна школа №1  

ім. О.С. Пушкіна з виробничим навчанням

1981 - 1993

Уманська середня загальноосвітня школа №1 ім. О.С. Пушкіна

1993 - 2004

Уманська середня загальноосвітня школа №1

ім.О.С. Пушкіна з поглибленим вивчанням окремих предметів

2004 – т/час

Уманська загальноосвітня школа I-III ступенів №1

ім.О.С. Пушкіна Уманської міської ради Черкаської області

 


Copyright MyCorp © 2019